робочий

-а, -е.

1) Який працює, живе своєю працею; трудовий. || у знач. ім. робо́чий, -чого, ч., рідко. Робітник.

••

Робо́ча си́ла — сукупність фізичних і духовних здібностей людини, які вона використовує в процесі виробництва матеріальних благ; головний елемент виробництва в будь-якому суспільстві.

2) Який використовується для корисної роботи, на якого лягає основне навантаження під час роботи. Робоча бджілка. || Який забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух що-небудь (про механізм та його частини). || Пов'язаний з корисною роботою, дією чого-небудь. Робочий захват. Робочий хід.

••

Робо́че ті́ло — газоподібна або рідка речовина, за допомогою якої відбувається перетворення будь-якої енергії для одержання механічної роботи (у двигунах), холоду (в холодильних машинах), теплоти (у теплових системах).

3) рідко. Який уміє добре працювати, трудитися; працьовитий, роботящий. || Який свідчить про працьовитість кого-небудь.

4) Стос. до роботи (у 1, 4 знач.). Робочий стаж. || Признач. для роботи. Робочий зошит. || Сприятливий для роботи (у 1 знач.). Робочий настрій. || Який використовується як безпосереднє керівництво для роботи. || Встановлений, відведений для роботи (про час). Робочий день.

••

Робо́ча гіпо́теза — наукове припущення, гіпотеза, яка служить підставою для подальшого дослідження до того, як даний феномен буде вивчено досить, щоб висувати більш формальну гіпотезу.

Робо́че мі́сце — частина простору, пристосована для виконання працівником (або групою працівників) виробничих функцій.

Робо́чий дім — у ряді європейських країн 17 – початку 20 ст – спеціальні будинки для примусового утримання та експлуатації декласованих елементів.

Робо́чий ти́ждень — встановлена законом кількість днів на тиждень, протягом яких робітник або службовець має працювати на виробництві або в установі.

Робо́чі мо́ви — офіційні мови, прийняті у повсякденній роботі міжнародних організацій.

5) Те саме, що робітничий.